22 січня 2019 року на Кіровоградщині відбулися заходи з нагоди 100-річчя Дня соборності України. В містах і населених пунктах області люди вшановували пам’ять тих, хто боровся за незалежність і соборність нашої держави за різних історичних часів. На жаль, боротьба триває й досі на сході України, де наші земляки зі зброєю в руках відстоюють суверенітет і територіальну цілісність країни.

У Кропивницькому це свято відзначили уpочистою ходою, до якої долучилися близько півтисячі мешканців області, серед яких представники влади, у т.ч. ГУ Держгеокадастру у Кіровоградській області, місцевого самоврядування, громадських організацій, навчальних закладів, військовослужбовці, учнівська молодь тощо.

Кpопивничани поклали квiти до меморіальної дошки Геpою Укpаїни Вiктоpу Чмiленку, пам’ятного знака Героїв Небесної сотні. Від площi Геpоїв Майдану виpушили до вулиці Шевченка та поклали квіти до пам’ятника Кобзареві. А біля пам’ятника автору IV універсалу,  голови Директорії УНР Володимиpу Винниченку, що на площі біля Центрально-українського державного педагогічного університету, вiдбувся уpочистий мiтинг.

Крім цього, фахівці ГУ Держгеокадастру у Кіровоградській області під час виробничої наради за участі керівників Відділів у районах ГУ Держгеокадастру у Кіровоградській області, що відбулася 16 січня, були поінформовані про історичні умови, хід та  значення проголошення Акта злуки УНР та ЗУНР в єдину незалежну державу.

Довідково.

Революційні події на Наддніпрянській Україні (центральні і північні області України з центром в Києві), проголошення української державності сприяли піднесенню національного руху в підавстрійській Галичині. 1 листопада 1918 року постала Західно-Українська Народна Республіка. Її лідери ініціювали переговори про об’єднання Наддніпрянської України з Наддністрянською. Їх наслідком стало підписання 1 грудня 1918 року у Фастові «перед вступного» договору  між УНР і ЗУНР про злуку обох республік в одну велику державу. 3 січня 1919 року Українська Національна Рада ЗУНР у Станіславові (нині – Івано-Франківськ) ратифікувала цей договір і прийняла ухвалу про наступне об’єднання двох частин України в одну державу.

Цей договір увійшов в нашу сучасну історію як «Акт злуки». Слід додати, що станом на 1919 рік до УНР входили українські етнічні землі: Кубань, Ставропілля, Чорноморщина, Східна Слобожанщина, Стародубщина (нині вони у складі Росії), Берестейщина і Гомельщина (Білорусь), Холмщина, Підляшшя, Надсяння, Північна Лемківщина (Польща), Південна Лемківщина (Словаччина), Мармарощина, Південна Буковина (Румунія), Придністров’я (нині самопроголошена республіка)…

22 січня 1919 року на Софійському майдані в Києві в урочистій атмосфері відбулося проголошення Акта злуки УНР та ЗУНР в єдину незалежну державу. У зачитаному на зборах “Універсалі соборності”, зокрема, відзначалося: “Однині воєдино зливаються століттями одірвані одна від одної частини єдиної України – Західноукраїнська Народна Республіка (Галичина, Буковина, Угорська Русь) і Наддніпрянська Велика Україна. Здійснились віковічні мрії, якими жили і за які умирали кращі сини України. Однині є єдина незалежна Українська Народна Республіка”. Наступного дня Акт злуки майже одностайно був ратифікований Трудовим конгресом України. На додачу, День соборності України був оголошений вихідним.

Під владу Центральної Ради переходить 9 губерній: Київська, Подільська, Волинська, Чернігівська, Полтавська, Харківська, Катеринославська, Херсонська і Таврійська (без Криму). Долю деяких суміжних з Росією і Польщою областей і губерній (Курщина, Холмщина, Воронежчина тощо) передбачалося вирішити в майбутньому. На грудень призначалися вибори у Всеукраїнські Установчі Збори, до обрання якого вся влада належала Центральній Раді та Генеральному Секретаріату.

IV Універсал закінчувався закликом: «Всіх громадян самостійної Української Народньої Республіки кличемо непохитно стояти на сторожі добутої волі та прав нашого народу і всіма силами боронити свою долю від усіх ворогів селянсько-робітничої самостійної Республіки».

І хоча соборна Україна проіснувала зовсім недовго, Акт злуки УНР із ЗУНР і факт підписання документа мали велике історичне значення. Українці заманіфестувати перед усім світом про неподільність українських земель та солідарність свого народу.

Набираюча обертів машина кривавої диктатури – Країна Рад, яка прийшла на зміну, поспішила зламати і ці сміливі починання вільного українського народу. Вже буквально через кілька місяців більшовики увійшли в Київ, Закарпаття окупувала Чехословаччина, а Східну Галичину – поляки. Акт злуки тоді так і залишився лише декларацією.

Перше офіційне відзначення свята Соборності на державному рівні відбулося 22 січня 1939 року в столиці Карпатської України м. Хусті. Це була наймасовіша за 20 років перебування краю у складі Чехословаччини демонстрація українців — понад 30 тис. осіб.

Після падіння Радянського Союзу 22 січня 1990-го року у пам’ять про ті події мільйони українців вишикувалися в справжній живий ланцюг, що розтягся від Києва до Львова. Вони відзначали День Соборності, День своєї української єдності та свободи.

Слід зазначити, що 21-го січня 1999-го року відповідно до Указу Президента України №42/99 День Соборності був закріплений на законодавчому рівні суверенної держави. Після подій 2013-го – 2014-го року, революції Гідності і трагедії початку неоголошеної війни Росії проти України, окупації Кримського півострова і декількох обласних центрів на сході України РФ, свято набуло більш вагомого значення. Цього дня владні структури разом із громадськими організаціями і утвореннями проводять заходи, які символізують про прагнення українців жити в мирі і злагоді.