Процеси глобалізації та суспільних трансформацій підвищили пріоритетність збереження довкілля, а отже, потребують вжиття термінових заходів.

Про це йшлося на засіданні тематичної підгрупи з підготовки матеріалів до проекту Стратегії розвитку Кіровоградської області на 2021-2027 роки щодо збереження екосистем та поліпшення екологічної інфраструктури.

У вступному слові директор департаменту екології та природних ресурсів Кіровоградської облдержадміністрації Олександр Ковтунов зазначив, що екологічна безпека регіону розглядається як стан навколишнього середовища, що досягається сукупністю процесів і заходів із створення сприятливих умов для відтворення природних ресурсів, життя та здоров’я людей, як одна з категорій сталого (збалансованого) розвитку регіону.

У заході взяли участь члени Робочої групи з розроблення проекту Стратегії, зокрема Михайло Короговський, начальник відділу землеустрою та охорони земель ГУ Держгеокадастру у Кіровоградській області. Він наголосив, що земля – універсальний природний ресурс, без якого практично не може існувати жодна галузь господарської діяльності людини – ні промисловість, ні транспорт, ні, тим більше, землеробство і тваринництво. Рівень і якість продукції, що береться із землі, залежать від її основних компонентів – ґрунту і його родючості. Ґрунтова органічна речовина, що отримується від рослинності за підтримки певного виду ґрунту, – важливий компонент, який контролює його родючість. Він надав пропозиції до розділів Стратегії, що стосуються сучасного стану, деградації, охорони земельних ресурсів в області.

Загалом, присутніми на заході було зазначено наступне.

ПРИРОДНО-РЕСУРСНИЙ ПОТЕНЦІАЛ 

 2.1.Кліматичні умови

Клімат області помірно-континентальний. Зима м’яка, з частими відлигами, а літо спекотне. У другій половині літа на території Кіровоградщини часто встановлюється антициклонний тип погоди з високими температурами повітря до + 38 ⁰С та тривалими посухами.

Середня тривалість сонячного сяйва за даними спостережень метеостанцій м.Знам’янки та м.Світловодська за рік становить 2198 год, найбільша – у червні (в середньому 348 год), найменша – у грудні (в середньому 15 год).

Опади випадають найчастіше влітку і восени у вигляді дощів. За теплий період (червень-жовтень) випадає в середньому 280-335 мм, за холодний (листопад-березень) – 125-140 мм. У той же час у степовій зоні мають місце бездощові періоди тривалістю 30-40 днів.

Клімату Кіровоградщини властиві і небезпечні явища погоди – такі, як сильні зливи, град, ожеледь, пилові бурі тощо. Нерідким явищем у степовій зоні є пилові або чорні бурі та суховії до 25-30 м/с, характерні для осінньо-літнього періоду, які завдають великих збитків господарству зменшенням або повною загибеллю врожаю.

 2.2. Земельні ресурси і характеристика ґрунтів

Земельний фонд Кіровоградської області складає 2458,8 тис.га (4,1% від території України), з них 2031,6 тис.га або 82,6% займають сільськогосподарські угіддя.

У структурі сільськогосподарських угідь рілля становить 1764,5 тис.га (71,8%), багаторічні насадження – 25,4 тис.га (1%), пасовища та сіножаті – 242,4 тис.га (9,9%).

 Розподіл  земельного фонду області за основними угіддями станом на 01 січня 2018 року

Землі населених пунктів становлять 227,9 тис.га, в тому числі 31,2 тис.га – землі 12 міст обласного та районного значення, 20,1 тис.га – землі 26 селищ та 176,6 тис.га – землі 992 сільських населених пунктів.

 Показники родючості ґрунтів в середньому за 5 років (2011-2015 р.р.)

У північній частині області переважають чорноземи потужні малогумусні із вмістом гумусу 5% та середньогумусні із вмістом гумусу трохи більше 5,5 %. Значні площі тут займають чорноземи різною мірою реградовані, а також чорноземи опідзолені, темно-сірі опідзолені та рідше сірі опідзолені ґрунти. Для південно-західних районів найбільш поширеними ґрунтами є чорноземи звичайні, середньо- та малогумусні, а в південній частині – чорноземи звичайні неглибокі малогумусні та малопотужні.

За механічним складом ґрунти північних районів – важкосуглинкові, південних – легкосуглинкові, а в Придніпров’ї – легко- та середньосуглинкові. У всіх районах області на схилах залягають еродовані аналоги ґрунтів.

Внаслідок постійного антропогенного впливу на сільськогосподарські  землі зростають винос гумусу з родючого шару ґрунту та ерозійні процеси. Негативний баланс гумусу складає більше 3 ц з га. Причиною цьому є те, що органічні та мінеральні добрива вносяться до ґрунту періодично і в недостатній кількості, збільшилися площі посіву культур, що виносять підвищену кількість поживних речовин з ґрунту, насамперед, соняшника, який в останні роки займає 20 і більше відсотків посівних площ. Ці та інші факти порушення природоохоронного режиму використання сільськогосподарських земель ведуть до її деградації та мінералізації, яка за даними Центру родючості в області складає майже 1 т з га на рік.

Також значна кількість сільськогосподарських угідь області (понад 50 %) піддаються дії водної ерозії, чому сприяють сильно розчленований рельєф місцевості, інтенсивна система землеробства та зливовий характер дощів. Змив ґрунтів веде до втрати гумусу, зниження родючості ґрунтів, погіршення фізичних властивостей ґрунтів, внаслідок чого знижується врожайність сільськогосподарських культур. Крім того, змив ґрунтів сприяє замулюванню річок, водосховищ, де затримуються отруйні речовини та гербіциди, що викликає небезпеку для здоров’я людини.

Cтруктура орного шару значно зруйнована, що негативно позначається на водно-фізичних властивостях, повітряному режимові, викликає самочинне ущільнення поверхневого шару, утворення кірки після дощів. З цієї причини різко знижується запас продуктивної вологи та водопроникність ґрунтів, що призводить до активізації процесів ерозії. Ситуація зумовлена головним чином тим, що протягом багатьох десятиріч екстенсивне використання земельних угідь, і особливо ріллі, не компенсувалося рівнозначними заходами щодо відтворення ґрунтів.

У цьому полягає головна причина низької ефективності засобів, які застосовуються з метою інтенсифікації землеробства, а комплекс деградаційних процесів виснажує ґрунтові виробничі ресурси, знижує врожаї сільськогосподарських культур. Найбільших збитків ґрунтам завдають водна та вітрова ерозії, безповоротні втрати гумусу та поживних речовин, засолення та закислення ґрунтів, висушування та перезволоження, в т. ч. заболочування, забруднення промисловими відходами та викидами, отрутохімікатами.

Проміжні висновки до параграфів “2.1.Кліматичні умови. 2.2.  Земельні ресурси і характеристика ґрунтів”

Клімат та земельні ресурси Кіровоградської області  створюють потенційні можливості для розвитку агропромислового виробництва,  лісового господарства, риборозведення та зеленого туризму.

Поряд із цим, клімат Кіровоградської області створює додаткові обмеження у розвитку через довготривалі бездощові періоди, виникнення  пилових буревіїв, ожеледі, граду. В області  високий рівень сільськогосподарської освоєності земель, втрачається гумус із родючого шару грунту та мають місце ерозійні процеси.

 VIІІ.          ЕКОЛОГІЧНИЙ ПРОФІЛЬ КІРОВОГРАДСЬКОЇ ОБЛАСТІ

 Стан ґрунтів

 Земельний фонд Кіровоградської області складає 2458,8 тис.га, з них                  2031,6 тис.га (82,6 %) займають сільськогосподарські угіддя, у структурі яких:                      1764,5 тис.га – рілля, 25,4 тис.га – багаторічні насадження, 242,4 тис.га – пасовища та сіножаті. Ліси та лісовкриті площі займають 189 тис.га (7,4% території області.

У північній частині області переважають чорноземи потужні малогумусні із вмістом гумусу 5% та середньогумусні із вмістом гумусу трохи більше 5,5%. Значні площі тут займають чорноземи різною мірою реградовані, а також чорноземи опідзолені, темно-сірі опідзолені та рідше сірі опідзолені ґрунти. Для південно-західних районів найбільш поширеними ґрунтами є чорноземи звичайні, середньо- та малогумусні, а в південній частині – чорноземи звичайні неглибокі малогумусні та малопотужні.

За механічним складом ґрунти північних районів – важкосуглинкові, південних – легкосуглинкові, а в Придніпров’ї – легко- та середньосуглинкові. У всіх районах області на схилах залягають еродовані аналоги ґрунтів.

Характеристика ґрунтів Кіровоградської області

Розорюваність сільськогосподарських угідь області складає 85,3 %.

Вирощування культур інтенсивного мінерального живлення, зменшення внесення органічних добрив, поширення процесів ерозії призводить до від’ємного балансу гумусу в ґрунтах.

Внаслідок постійного антропогенного впливу на сільськогосподарські  землі зростають винос гумусу з родючого шару ґрунту та ерозійні процеси. Негативний баланс гумусу складає більше 3 ц з га. Причиною цьому є те, що органічні та мінеральні добрива вносяться до ґрунту періодично і в недостатній кількості, збільшилися площі посіву культур, що виносять підвищену кількість поживних речовин з ґрунту, насамперед, соняшника, який в останні роки займає 20 і більше відсотків посівних площ. Ці та інші факти порушення природоохоронного режиму використання сільськогосподарських земель ведуть до її деградації та мінералізації, яка за даними Центру родючості в області складає майже 1 т з га на рік.

Також значна кількість (понад 50 %) сільськогосподарських угідь області піддаються дії водної ерозії, чому сприяють сильно розчленований рельєф місцевості, інтенсивна система землеробства та зливовий характер дощів. Змив ґрунтів веде до втрати гумусу, зниження родючості ґрунтів, погіршення фізичних властивостей ґрунтів, внаслідок чого знижується врожайність сільськогосподарських культур. Крім того, змив ґрунтів сприяє замулюванню річок, водосховищ, де затримуються отруйні речовини та гербіциди, що викликає небезпеку для здоров’я людини.

На сьогодні структура орного шару значно зруйнована, що негативно позначається на водно-фізичних властивостях, повітряному режимові, викликає самочинне ущільнення поверхневого шару, утворення кірки після дощів. З цієї причини різко знижується запас продуктивної вологи та водопроникність ґрунтів, що призводить до активізації процесів ерозії. Ситуація, яка склалася, зумовлена головним чином тим, що протягом багатьох  десятиріч екстенсивне використання земельних угідь, і особливо ріллі, не компенсувалося рівнозначними заходами щодо відтворення ґрунтів.

У цьому полягає головна причина низької ефективності засобів, які застосовуються з метою інтенсифікації землеробства, а комплекс деградаційних процесів виснажує ґрунтові виробничі ресурси, знижує врожаї сільськогосподарських культур. Найбільших збитків ґрунтам завдають водна та вітрова ерозії, безповоротні втрати гумусу та поживних речовин, засолення та закислення ґрунтів, висушування та перезволоження, в т. ч. заболочування, забруднення промисловими відходами та викидами, отрутохімікатами.

Станом на 01 січня 2018 року площа порушених земель Кіровоградської області склала 4,8 тис.га, відпрацьованих – 0,7 тис.га. Динаміку порушених та рекультивованих земель у різні роки можна простежити в таблиці _____. Слід зазначити, що для розв’язання проблеми рекультивації земель необхідні значні кошти та без фінансової підтримки з боку держави вирішити цю проблему самостійно область на даному етапі не має можливості.

 Порушені, відпрацьовані землі та їх рекультивація