“Засвіти свічку пам’яті”
На таку тему серед працівників Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області проведений просвітницький інформацій захід. Його мета – вшанування пам’яті жертв Голодомору 1932-1933 років в Україні, що був геноцидом Українського народу, вчиненим комуністичним тоталітарним режимом. Цьогоріч відзначаються 85-і роковини цієї трагедії.
Було акцентовано увагу, що сучасна громадська думка називає Голодомор 1932 – 1933 років в Україні катастрофою ХХ століття. Масове фізичне винищення українських хліборобів штучним голодом було свідомим терористичним актом сталінської політичної системи проти мирних людей, проти українців як нації і, зокрема, проти селян як класу. Внаслідок чого зник не тільки численний прошарок заможних і незалежних від держави селян-підприємців, але й цілі покоління землеробського населення. Було підірвано соціальні основи нації, її традиції, духовну культуру та самобутність. Головною метою організації штучного голоду був підрив соціальної бази опору українців проти комуністичної влади та забезпечення тотального контролю з боку держави за всіма верствами населення.
7 серпня 1932 року з’явилася постанова ВЦВК і РНК СРСР «Про охорону майна державних підприємств, колгоспів і кооперативів та про зміцнення суспільної (соціалістичної) власності», відома під назвою «Закон про п’ять колосків». Розкрадання майна колгоспів каралося розстрілом, за «пом’якшуючих обставин» — позбавленням волі на строк не менше 10 років. «Законом про п’ять колосків» фактично людям було заборонено володіння їжею.
В Україні з квітня 1932 по листопад 1933 років від голоду вмирало 17 людей щохвилини, 1000 – щогодини, майже 25 тисяч – щодня…
Найбільш постраждали від голоду колишні Харківська і Київська області (теперішні Полтавська, Сумська, Харківська, Черкаська, Київська, Житомирська, Кіровоградська). На них припадає 52,8% загиблих. Смертність населення тут перевищувала середній рівень у 8-9 і більше разів.
Дослідники називають різні цифри загиблих під час Голодомору: 5, 7, 9 та 10 мільйонів. Але, в будь-якому випадку, мова йде про МІЛЬОЙНИ безневинних жертв. А з урахуванням непрямих жертв (внаслідок повного фізичного виснаження, тифу, кишково-шлункових отруєнь, канібалізму, репресій, самогубств на ґрунті розладу психіки та соціального колапсу) за приблизними підрахунками голодомор забрав життя 14 мільйонів людей.
Проте критерієм масштабності трагедії є, очевидно, не лише цифри, а й здатність кожної людини сприймати чуже горе, як своє. Всеосяжність цієї національної катастрофи можна збагнути лише глибиною внутрішнього потрясіння кожного, хто вважає себе цивілізованою людиною.
В Україні стало можливим говорити про Голодомор після грудня 1987 року. І тільки через дев’ять років, 26 листопада 1998 року, Указом Президента України було встановлено День пам’яті жертв Голодомору (кожна четверта субота листопада). У травні 2003 року Верховна Рада України в офіційному зверненні до народу України визнала Голодомор 1932 – 1933 років актом геноциду.
Спеціалісти управління схиляють голови перед тими земляками, хто волею жорстокої долі став жертвою цього страшного лиха. Його працівники візьмуть участь у тих жалобних заходах, що організовуватимуться у м. Кропивницькому, містах та інших населених пунктах області.
Для працівників Відділів у районах ГУ Держгеокадастру у Кіровоградській області захід проведений у форматі онлайн-конференції.
