Українське село – непроста сфера, яка завжди потребувала уваги.
Є села багатші, є бідніші, але здебільшого – вони в занепаді. Змінити ситуацію було однією з цілей реформи децентралізації, проект якої Уряд затвердив 2014 року з ініціативи тодішнього Віце-прем’єра Володимира Гройсмана. В підтримку цього рішення Парламент схвалив закон про добровільне об’єднання громад. Імплементація його положень дала нові можливості розвитку сільської місцевості
Володимир Гройсман: «Ми відродимо українське село»
Сьогодні ще не всі села визначились, чи йти їм шляхом утворення об’єднаних територіальних громад. Але приклади тих, хто все-таки скористався досвідом реформи, стають беззаперечним аргументом на користь подальшого впровадження змін. Завдяки децентралізації на місцях третій рік поспіль зростають бюджети, відроджується інфраструктура, відкриваються центри надання адміністративних послуг.
Суттєвим кроком вперед стало урядове рішення розпочати процес передачі об’єднаним громадам права розпоряджатися землею поза межами населених пунктів. До кінця року цей ресурс повністю належатиме людям.
Згодом, 7 лютого Кабінет Міністрів схвалив масив фундаментальних програм підтримки агровиробників вартістю понад 6 млрд грн. Про все це говоримо в інтерв’ю з Прем’єр-міністром України Володимиром Гройсманом
– Володимире Борисовичу, чому така увага проблемам агросектору?
Третина українців живуть у селах. Той брак уваги, який селяни відчували стільки років, – це одна з несправедливостей, яку ми маємо виправити. У нас немало проблем, які потребують уваги – і дороги, і комунальна інфраструктура, і медицина… Зрушити все це з місця непросто, але ми розпочали капітальний ремонт країни. Зміни уже відбуваються.
Від перших днів роботи в Уряді я наполягав на невідкладності децентралізації – заради змін у житті міст і сіл. Настав час, і ми бачимо оновлення. Нещодавно був в одній об’єднаній громаді на Тернопільщині – нова комунальна техніка, новий центр надання адмінпослуг. Людям не треба їздити за довідками і документами до райцентру, зростає місцевий бюджет. Відчуття у людей інші.
А від лютого ця і сотні інших громад отримають ще один потужний ресурс – землю поза межами їх населених пунктів.
– Як працюватиме цей механізм?
Ми довго обговорювали складові цього рішення, нерідко всі дискусії заходили в глухий кут. Але зрештою знайшли спільний знаменник, і рішенням Уряду запропонували таку схему. Рада ОТГ приймає рішення про запуск процедури передачі земель, звертається до органу Держгеокадастру із заявою про відвід, потім – інвентаризація ресурсу, якщо це потрібно, а далі – рішення Держгеокадастру і реєстрація права власності. Технічно весь процес має бути прописаний у спеціальних меморандумах між ОТГ та органами Держгеокадастру. Це типовий документ, тому часу на його формування та підписання потрібно небагато. Думаю, що першу передачу земель проведемо вже в березні. А відтепер усі земельні рішення – тільки за згодою об’єднаної територіальної громади.
– У лютому Уряд презентував нові програми розвитку агросектору. Підтримка масштабна, і вперше окрема увага – фермерству. Ви вірите у те, що фермерство стане драйвером агросектору?
Фермер – це основа українського села. Ми просто зобов’язані надати імпульс розвитку фермерського руху.
Саме тому виділяємо на фермерів 1 млрд грн. У пакет допомоги входить здешевлення кредитів, компенсація вартості насіння для садівників, компенсація – аж до 40% – вартості придбаної техніки українського виробництва, можливості більшого доступу до ресурсів – грошових та матеріальних – у разі об’єднання в кооперативи.
– Серед програм підтримки – велика увага тваринництву. Чому?
Тваринництво – традиційний для України напрямок. Але останніми роками з цілої низки причин ми «просіли» у молоці й м’ясі. Зверніть увагу: динаміка цін за цією групою продуктів харчування зростала найбільше минулого року. Потрібно вирівняти ситуацію – передусім шляхом надання стимулів виробникам.
Ми підготували суттєвий набір інструментів – лише на здешевлення будівництва нових ферм виділяємо 2,5 млрд грн. Кошти будуть спрямовані на прямі компенсації підприємцям, які побудували ферми власним коштом, а також на здешевлення будівельних кредитів. Ми розраховуємо, що завдяки цьому ресурсу в Україні зросте кількість тваринницьких комплексів.
– Але побудувати стіни – це півсправи…
Так і є. Саме тому ми компенсуватимемо частину вартості високопродуктивного поголів’я та генетичного матеріалу. Утримувати худобу стане легше. За нашою пропозицією, приватні господарства, які забажають утримувати молодняк віком до року, зможуть отримати підтримку до 2 500 грн на голову. Для великих виробництв здешевлення становитиме 1 500 грн на дійну корову.
Чого ми прагнемо? По-перше, цими стимулами посилимо свою продовольчу безпеку: ми цілком здатні наситити свій ринок українським м’ясом, молоком, яйцями, птицею і всіма похідними продуктами. По-друге, це та сфера, яка забезпечує зайнятість на селі і розвиває сировинну базу для переробників.
– Чи продовжить Уряд загальнодержавну програму здешевлення сільгосптехніки українського виробництва?
Продовжує і вдвічі збільшує програмний бюджет. Якщо минулого року виділяли на цю програму 500 млн грн і компенсували 20% вартості техніки, то цього року – майже 1 млрд грн і компенсуватимемо 25% вартості. Лінійка виробів за програмою перевищує 2 000 найменувань – іншими словами, знайти можна все і за прийнятною ціною та якістю. Нагадаю: фермерам запропонували додатковий «бонус». Для них компенсація становитиме не 25%, а 40%!
– Усі запропоновані напрацювання лягають у загальний контекст стратегії розвитку України?
– Абсолютно. Уряд оголосив одним із ключових орієнтирів роботи – економічне зростання та прискорений розвиток усіх секторів життєдіяльності держави. Агровиробництво – беззаперечний фокус, адже забезпечує 12% ВВП та майже 40% валютної виручки. Об’єктивно: мільярди доларів експорту, роботу для кожного третього українця. Ми належимо до п’ятірки світових постачальників олії, зернових, нарощуємо потужності за іншою продуктовою номенклатурою. Очевидно, що підтримка агрогалузі як напрямку виробництва і відродження села – наш пріоритет.
Влада Божко
Джерело: Урядовий кур’єр, №37, c. 1
