День Скорботи і вшанування пам’яті жертв війни в Україні, початок Великої Вітчизняної війни відзначається в Україні згідно з Указом Президента № 1245/2000 від 17 листопада 2000 року. Цього дня ми схиляємо голови перед загиблими у найбільшій в історії людства війні, згадуємо мільйони полеглих земляків.

Війна між нацистською Німеччиною і Радянським Союзом стала найтрагічнішим та найкривавішим етапом  Другої світової війни.

22 червня 75 років тому о четвертій годині ранку фашистські загарбники пішли війною на нашу землю.  На боці Німеччини виступили Румунія, Угорщина, Італія і Фінляндія. Війська агресора налічували 5,5 млн чоловік, 190 дивізій, 5 тис. літаків,  майже 4 тис. танків і самохідних артилерійських установок, 47 тис. гармат і мінометів. Відповідно до плану «Барбаросса», Німеччина сподівалася за 6-10 тижнів провести бліцкриг і виграти блискавичну війну. У задумах нацистських стратегів Україна мала стати аграрною колонією «третього рейху».

Але не так сталося, як гадалося. Із перших днів війни понад 2 млн жителів України вступили до загонів народного ополчення, а також у винищувальні батальйони. До Червоної армії було мобілізовано понад 2,5 млн українців.

Із 23 червня п’ять днів і ночей точилися танкові бої на лінії Луцьк – Броди – Рівне – Дубно. Це була перша і найбільша танкова битва початку війни. 3 обох сторін у ній взяло участь близько 2 тис. танків.

У неприступні фортеці для ворога перетворилися міста Київ, Одеса, Севастополь… Оборона столиці тривала 72 дні. Дніпро став лінією фронту, яку гітлерівці дуже довго не могли подолати.  І лише  22  серпня 1942 року вся українська земля опинилася під фашистським чоботом.  Між початком війни та повною окупацією України минув рівно рік та два місяці.

Тож сьогодні усе прогресивне людство має спрямувати зусилля на консолідацію суспільства, подальший розвиток порозуміння між усіма учасниками Другої світової війни. Виховання шанобливого ставлення до людей, що пережили ті страшні події, борців за незалежність України, жертв нацистських та сталінських переслідувань, вшанування пам’яті загиблих. Пам’ятати про визначний внесок України у перемогу Антигітлерівської коаліції та жертовність нашого народу.

Також цього дня ми не можемо не поклонитися солдатам української армії, що стримують ворога на сході, і не маємо права не згадати імена молодих хлопців, наших земляків, які загинули, захищаючи Україну, а отже – кожного з нас.