Спочатку він був прийнятий тільки для пайовиків, трохи пізніше – розширений для всіх земель товарного сільгоспвиробництва. Заборона продовжувалася вже дев’ять разів.
Мораторій забороняє зміну цільового призначення приватних аграрних земель і внесення права на пай до статутних капіталів компаній.
Аргументація щодо прийняття і продовження мораторію – необхідність врегулювати механізм реалізації прав громадян і юридичних осіб на ділянки. Виникає просте запитання: хіба попередніх 17 років для цього було недостатньо?
Наприклад, вимога щодо наповнення Державного земельного кадастру – прекрасна ідея, її потрібно втілювати в життя. Тільки у випадку державних земель має вигляд довгострокових завдань, що вимагають чималих фінансових ресурсів.
Відкриття ринку землі в Україні одночасно сприяло б і наповненню кадастру, так як тільки оформлена земельна ділянка (при наявності затвердженої земельної документації на земельну ділянку) може вважатися зареєстрованою.
Тут доречно згадати Польщу. Там в період до зняття мораторію наповненість земельного кадастру була на рівні 69%, і це не заважало зняти мораторій на продаж сільгоспземель іноземцям.
У Словаччині досі існує кадастр, який налічує близько 5 млн записів про невідомих власників, які володіють близько 550 тис. га землі, а це 28% всіх сільськогосподарських угідь країни.
За рішенням Конституційного суду Словаччини від 2006 року держава не має права перевести землю невідомих власників в державну або комунальну власність, з огляду на принцип гарантії приватної власності.
Незважаючи на це, в Словаччині в 2014 році після десятирічного існування “символічного” мораторію на продаж сільськогосподарських земель іноземцям – фізичним особам, мораторій був скасований.
Поки в Україні йде робота над поліпшенням земельного законодавства в умовах дії мораторію, інші країни розвивають своє сільське господарство в умовах повноцінної приватної власності на сільськогосподарські угіддя.
Наприклад, Румунія при гіршій якості землі в 2017 році досягла рекордного врожаю пшениці – 10 млн тонн при середній врожайності 48,4 ц / га. В Україні в тому ж році середня врожайність пшениці склала 41,1 ц / га.
Значні зростання економіки Румунії в 2017 році на 7% стали реальністю, перш за все завдяки збільшенню виробництва сільськогосподарської продукції на 18,3% порівняно з попереднім роком.
В Україні обсяг сільськогосподарського виробництва в 2017 році скоротився на 2,7% порівняно з попереднім роком. Показник аграрних підприємств знизився на 3,9%, показник господарств населення – на 1,2%.
Експорт української сільгосппродукції в 2017 році зріс на 16,3% до 17,8 млрд дол при переважній частині сировинного експорту зерна і олійних культур.
Частка готових харчових продуктів в аграрному експорті країни в 2017 році склала всього 15,9%. За два місяці цей показник зріс до 16,6%, але це не відображає потенціал сільського господарства України.
Одним з важливих умов розвитку переробної галузі, крім сприятливого підприємницького середовища, є забезпечення стабільних поставок сировини за стабільними цінами.
Щоб аграрії інвестували в культури з більш високою доданою вартістю, їм потрібна впевненість у завтрашньому дні, а договори оренди землі цього забезпечити не можуть. Необхідний вільний ринок оранки.
В умовах України продукцією з більш високою доданою вартістю можуть стати органічні культури. Вони користуються стабільним міжнародним попитом і коштують дорожче, ніж звичайна аграрна продукція.
Якщо в Україні працює 426 органічних операторів на майже 290 тис. га, то у Франції їх кількість досягає 55 тис. і обробляють вони 1,5 млн га землі. У Болгарії площа вирощування органічних культур за останні п’ять років зросла на 310%, в Хорватії за той же період – на 193%.
Впровадження повноцінної приватної власності на сільгоспземлю в Україні допомогло б активізувати перехід аграріїв до органічного виробництва.
До питання про продуктивність і інтенсивності сільськогосподарського виробництва: населення України в 2017 році виробило 43,7% всієї аграрної продукції, обробляючи лише 30,2% – 8,3 млн га – сільгоспземлі країни. Це означає, що інтенсивність приватних господарств була вищою, ніж підприємств.
По врожайності плодових і ягідних культур у 2017 році приватні господарства випередили сільськогосподарські підприємства на 79,4%, по винограду – на 60%.
На основі різниці в урожайності в Україні та країнах світу з відкритим ринком землі Мінагрополітики вирішило, що Україна через відсутність вільного ринку оранки щорічно недоотримує 3,3 млрд дол.
Треба вирішувати проблему вимирання сіл через розвиток сільських територій. Офіційні дані говорять про скорочення населення сіл за останні три роки на 1,2%, але реальне скорочення набагато більше. Селяни часто виїжджають на роботу в міста або за кордон без перереєстрації місця проживання.
В Україні близько 7 млн пайовиків і їхніх спадкоємців, які є власниками ділянок в середньому близько 4 га. З огляду на визнану в світі високу якість українського чорнозему і хороші кліматичні умови, цей величезний актив українського села поки повністю не використаний.
З одного боку, не вистачає дешевого фінансування, перш за все, для початківців фермерів, з іншого – через мораторій частина паїв не обробляється, оскільки їх власники не можуть взяти кредит під заставу землі.
Тут цікавий досвід Польщі, яка зуміла розвинути модель сімейних ферм і створити робочі місця в сільській місцевості. При середньому розмірі фермерського господарства близько 10 га поляки успішно виробляють рослинні і тваринні продукти не тільки для місцевого ринку, але і на експорт.
Мораторій означає заморожування дій, його довгострокове застосування не виконує цілей, спочатку поставлених законодавцями. Якщо країна хоче рости набагато швидше, доведеться задіяти всі доступні активи – розумно і з усіма необхідними застереженнями.
За матеріалами: epravda.com.ua,
