Традиція святкування восьмого березня міжнародного жіночого дня прийшла до нас зі Сполучених Штатів Америки. Саме там, а точніше в Нью-Йорку, ще в середині XIХ століття пройшов «марш порожніх каструль». Кілька десятків працівниць текстильної фабрики вирішили хоч якось привернути увагу до своїх труднощів. Вони втомилися отримувати менші гроші за свою важку роботу і вимагали рівних умов праці. Мітинг швидко розігнали, але в пам’яті він залишився першим публічним виступом жінок за рівні права. На початок ХХ століття нічого не змінилося. Жінки все також працювали по десять-дванадцять годин на добу, а отримували менше чоловіків, хоча виконували точно таку ж роботу. До того ж, жінки були позбавлені права голосу. Вони не мали право голосувати на виборах.

Пам’ятаючи про демонстрацію 8 березня, в 1908 році саме в цей день в тому ж Нью-Йорку вийшло приблизно п’ятнадцять тисяч жінок з тими ж вимогами, що і п’ятдесят років тому. Як і в перший раз, все закінчилося агресивним з боку поліції розгоном мітингувальників. Протестуючих жінок обливали холодною водою. Через два роки в столиці Данії Копенгагені відбулася Друга Всесвітня жіноча конференція. На ній Клара Цеткін – активний борець за права жінок, звернулася до учасниць зборів з пропозицією відзначати жіноче свято у всіх країнах в один і той же день. На згадку про події в Нью-Йорку цим днем і стало восьме березня.

Радянських жінок почали вітати з їх святом з 1921 року. Вихідним «міжнародний жіночий день» став лише через сорок чотири роки. У 1975 – свято отримало світове визнання. В цей рік Генеральна Асамблея ООН запропонувала день 8 березня відзначати як День боротьби жінок за свої права.

Джерело: https://uk.wikipedia.org