В Кропивницькому біля пам’ятника Т. Г. Шевченку відбувся урочистий мітинг з нагоди 158-ї річниці перепоховання українського Пророка поета Тараса Шевченка на Чернечій горі поблизу Канева. Вшанувати Кобзаря прийшли представники місцевих органів влади, зокрема й ГУ Держгеокадастру у Кіровоградській області, місцевого самоврядування, громадських організацій, небайдужі містяни.
«Такі пам’ятні дати, як перепоховання Тараса Григоровича Шевченка – це не просто данина його пам’яті, як це було у перші роки його смерті. Це привід ще раз подумати над страждальною долею України на різних часових зрізах, усвідомити себе українцями на цій землі та звірити свої помисли з тим, як розбудовувати незалежну Україну, про яку мріяв свого часу Тарас Шевченко. День пам’яті поета співпадає ще з двома святами – це знайдення мощів Миколи Чудотворця і День народження Марка Кропивницького. Гадаю, що триєдине свято робить нас свідомими українцями на нашій землі», – розповів директор Державного архіву Кіровоградської області Олег Бабенко.
Артисти театру Марка Кропивницького читали уривки із спогадів про перепоховання Тараса Шевченка у Каневі. “Дозвіл перевезти тіло Шевченка на Україну дано було в квітні. 58 днів прах поета пролежав на Смоленському кладовищі. Труну викопали із землі, вклали в іншу, свинцеву, а цю – в соснову домовину, оббиту по кутах залізом і в двох місцях стягнену залізними поясами. Поставили її на спеціальні дроги. Виступив П. Куліш із словами: “Що ж оце, батьку Тарасе! Ти від’їжджаєш на Україну без червоної китайки, заслуги козацької? Ні один предок твій не сходив з сього світу без останньої честі! Що ж про нас скажуть на Україні, як ми тебе вирядимо, не покритого червоною китайкою? Ще не переродились діти козацькі! Нехай земляки знають, що ми тут в столиці своєї святої старосвітщини не занедбали”. Із цими словами домовину покрили червоною китайкою. Тужливий поїзд рушив через увесь Петербург до вокзалу залізниці: червона китайка давала людям знати, що то батько українського слова навіки покидає ту чужу столицю. До Москви прах перевезли залізницею, труну поставили в Тихонівській церкві на Арбаті. Попрощатись із поетом приходили численні москвичі-вчені, письменники, актори, студенти. Далі до Києва на тих самих дрогах труну везли 
поштовим трактом через Серпухов, Тулу, Орел. В Орлі проводжаючі випросили собі вінки, що лежали на труні, і один із них розділили між собою, а другий – взяли в гімназію. Це приклад того, як народ цінував нашого Кобзаря. Далі шлях пролягав через Глухів, Кролевець, Батурин, Борзну, Ніжин, Козелець, Бровари. Скрізь цю похоронну процесію зустрічали багатолюдні юрби народу. Потім прибули в Бровари, а потім у Микільську слобідку, де треба було чекати дозволу на в’їзд до Києва. Коли в місті стало відомо, що з Петербурга привезли прах Шевченка, назустріч за Дніпро поспішили численні шанувальники поета, особливо молодь – студенти й гімназисти. Перед мостом коней розпрягли і студенти самі повезли дроги з труною. Добившись дозволу, труну поставили в церкві Різдва на Подолі. Сюди прийшли тисячі киян, влаштувавши справжню політичну маніфестацію. Рідні і близькі поета сфотографувалися біля труни. Могила Тараса на Чернечій горі повністю відповідала бажанню його посліднього поселення. І 19 травня о 4-тій годині дня труну на руках понесли з церкви до пароплава. Генерал-губернатор заборонив виголошувати промови в церкві, тому їх виголошували по дорозі від церкви до місця стоянки пароплава. Промовців було так багато, що доводилося спинятися з труною майже через кожні п’ять кроків. 20 травня о 7-й ранку пароплав “Кременчук” з прахом Шевченка відбув з Києва до Канева. Тіло поета супроводжували його брати Микита і Йосип з дружинами та сестра Яри
на, Варфоломій Шевченко з сім’єю, І. Сошенко і М. Чалий з дружинами, О. Лазоревський, Честаківський, В. Забіла, студенти Київського університету М.В. Лисенко, М. Старицький, Г. Рильський та ін. О 4-й годині дня пароплав прибув до Канева. Труну поставили в Успенському Соборі.”
В урочистому мітингу також взяла участь гостя Кропивницького – українська актриса, співачка, педагог, багаторічний музичний керівник театру імені Леся Курбаса, лауреат Національної премії України імені Тараса Шевченка львів’янка Наталія Половинка, яка заспівала українські народні пісні на слова Тараса Шевченка. 
Також присутні читали поезії Кобзаря, виступив симфонічний оркестр та зведений хор Кіровоградського музичного коледжу. Присутні вшанували пам’ять українського поета покладанням квітів.
