Деградація земель та опустелювання – одні з найбільших загроз для сталого розвитку людства. Вони призводять до серйозних проблем – зміни клімату, втрати біорізноманіття, нестачі води, поширення бідності, голоду та масових міграцій населення.

Опустелювання розглядається як процес деградації земель під впливом будь-яких природних та антропогенних чинників. Деградація земель – природне або антропогенне спрощення ландшафту, погіршення стану, складу, корисних властивостей і функцій земель та інших органічно пов’язаних із землею природних компонентів. Деградація ґрунтів – це зменшення їх родючості або втрата властивостей, характерних їм як природному тілу (підкислення,засолення, вилуговування, ерозія, підтоплення, заболочення, забруднення, опіщанення тощо). Глобальною екологічною проблемою сьогодні є постійне зменшення в ґрунтах вмісту гумусу. Основна причина – споживацький підхід до землі, намагання якнайбільше з неї взяти і якнайменше їй повернути.

Ерозія – це процес руйнування ґрунту вітром, водою та іншими факторами з переміщенням продуктів ерозії за межі її виникнення. Вона обумовлюється як природними, так і антропогенними факторами. Еродовані землі характеризуються гіршими, фізичними, фізико-механічними, агрохімічними й біологічними властивостями, внаслідок чого на них недобирається значна частина врожаю.

За свідченням вчених, через кліматичні зміни Україна переходить у зону надвисоких температур і погодних катаклізмів. І вже у найближчі 30-40 років країні загрожує опустелювання великих територій.

В Україні тривають заходи щодо боротьби з деградацією земель, які проводиться у рамках впровадження Цілей Сталого Розвитку та Конвенції ООН про боротьбу з опустелюванням. Зокрема, затверджений Національний план дій щодо боротьби з деградацією земель та опустелюванням до 2025 року. Створена Координаційна рада з питань боротьби з деградацією земель та опустелюванням.