Рік за роком український парламент продовжує мораторій на продаж землі сільськогосподарського призначення.

Добре це чи погано – кожен політик по-різному маніпулює цією темою. Та найголовніше, що прості селяни так і не можуть розібратися: вигідний їм продаж власної землі чи не вигідний. Коли в Україні нарешті втілять земельну реформу і що з цього виграють землевласники, ми запитали у народного депутата України Романа Заставного.

– Вся дискусія навколо землі вже 25 років точиться тільки в одному руслі: буде чи не буде продовжено мораторій на її продаж. Але земельна реформа – це не тільки мораторій, це цілий комплекс законів, які регулюють земельні відносини, – пояснює Роман Йосипович. – Мені здається, що біда в тому, що зацікавлені політики зуміли поділити суспільство на дві частини: противників і прихильників продажу землі. Причому в жодної сторони немає якихось вагомих аргументів.

– Чим пояснюють свою позицію противники продажу землі сільськогосподарського призначення?

– Особливо нічим, вони просто впевнені (а вірніше – їх у цьому гарно переконали), що якщо землею можна буде торгувати, то її просто вкрадуть. Але суть така, що в людей вкрали цю землю вже зараз. Бо якщо люди є власниками землі, але через мораторій вони не можуть її вигідно для себе продати, то фактично у них вкрали право розпоряджатися цією землею. Цим і користуються недобросовісні політики та популісти, бо в Україні немає жодного законодавчого акту, який би регулював обіг землі в Україні. Я думаю, що якщо такий закон був би прийнятий, він би зняв величезну частину спекуляцій навколо цієї теми.

– Кому вигідний мораторій на продаж землі? Хто так активно переконує селян в тому, що «землю у них вкрадуть»?

– Достатньо за допомогою простих арифметичних дій з’ясувати, кому ж вигідно, щоби в Україні не було ринку землі. Я стверджую, що це вигідно тим, хто орендує паї. Наприклад, одна із політичних сил, яка в основному складається із латифундистів, дуже активно виступає проти ринку вільного продажу землі. Виникає парадокс: аграрії самі є власниками землі і самі не хочуть, щоби вона була товаром. Це не просто дивно, – це неприродньо, нелогічно. Це означає лише одне: їх влаштовує той стан справ, який зараз є, бо в цій мутній воді вони мають додаткові заробітки. Окрім цього, вони в рази недоплачують людям за оренду їхньої землі. А коли буде вільний ринок, аграріям доведеться платити пайовикам справжню ринкову ціну.

– Як можна оцінити ринкову вартість землі?

– Сьогодні в Україні зроблена тільки так звана кадастрова оцінка землі. Наприклад, на Тернопільщині вона становить приблизно 25 тисяч гривень за гектар. Але можна зробити і комерційну оцінку – це коли оцінювати землю як засіб створення доданої вартості (тобто врожаю). Тобто скільки гектар створює доданої вартості, за скільки років вона окупить самий товар (тобто землю) – це напевне є основним чинником для визначення вартості землі.

Візьмемо до прикладу Польщу. Якщо припустити, що їхня земля приблизно однакова по родючості з нашою (хоча наші ґрунти таки кращі), то там ціна коливається від 6 до 10 тисяч доларів. Візьмемо, до прикладу, що гектар української землі коштує мінімум 7 тисяч доларів – приблизно 200 000 гривень. Якщо врахувати, що пай має в середньому 2 гектари, то можна вважати що кожен пайовик Тернопільщини гіпотетично володіє 400 тисячами гривень.

– За умови, що в Україні буде створений ринок землі, в чому виграють прості люди?

– Землевласники можуть продати свої паї і за отримані кошти відкрити бізнес, збудувати будинок, хтось купить квартиру в Тернополі і здасть в оренду… Причому за цю оренду сім’я пайовиків, яка продала свою землю, може отримувати в місяць мінімум 5000 гривень. А сьогодні за один пай людина отримує приблизно 2000 гривень в рік. Різницю відчуваєте? Можливо ці розрахунки не зовсім точні, але вони дають людям уявлення про те, чому вони повинні мати право самим розпоряджатися своєю землею.

– Тепер зрозуміло, чому великим аграріям не вигідно, щоби в Україні сформувався ринок землі…

– Зрозумійте, Україна не може відрізнятися від інших держав. Ми вже 25 років робимо земельну реформу. І вона досі ще в дуже примітивному стані. Ну продовжили знову мораторій на рік… Але це «фількіна грамота», він нічого не означає! Бо насправді в Україні просто немає законів, які би регулювали земельні відносини.

– Що ж заважає Верховній Раді прийняти такий закон?

– Політична ситуація. Не секрет, що деякі політики є на службі у латифундистів і захищають їхні інтереси, виступаючи за заборону ринку землі, ще й прикриваються тим, що начебто захищають простих людей. Єдиний вихід – говорити людям правду, роз’яснювати ситуацію, а люди вже повинні думати і вимагати від політиків законного встановлення їхніх прав. Зрозумійте, ніхто не може вкрасти у вас землю без вашої згоди і вашого підпису на документах!

– Як можна спонукати парламент прийняти земельне законодавство?

– Політики – це дзеркало настроїв суспільства. Якщо у виборців-селян буде стійка позиція, що цей ринок землі їм потрібен, то політики миттєво переорієнтуються і кинуться захищати права людей. Бо їм хтось покаже опитування, що вже більшість селян «за» ринок землі. Тому я переконаний, що цей рік, що залишився нинішньому складу парламенту, потрібно точно присвятити формуванню цивілізованого ринку землі. Бо чим більше ми затягуємо це (а ми затягуємо його вже 25 років), тим більше ми маємо невирішених питань і обділяємо простих людей у їх правах.

Джерело: Тернополяни