15 листопада весь потужний науковий потенціал аграрної галузі нашої країни та численні поважні гості зібралися в стінах Національної академії аграрних наук України, щоби урочисто відзначити знаменну дату — 100-річчя вітчизняної аграрної науки!

Щирі слова привітання лунали від почесних гостей свята: заступника міністра аграрної політики та продовольства Олени Ковальової, заступника міністра освіти та науки України Максима Стріхи, віце-президента Національної академії наук України В’ячеслава Кошечка,  президента Національної академії правових наук України Олександра Петришина, президента Чеської сільськогосподарської академії Яна Недельніка, Надзвичайного і Повноважного Посла Республіки Корея в Україні Лі Янг Гу, Надзвичайного і Повноважного Посла Республіки Узбекистан в Україні Алішера Абдуалієва, заступника голови Комітету ВРУ з питань аграрної політики та земельних відносин Григорія Заболотного.

Ученим Академії було вручено почесні грамоти і цінні подарунки від різних державних і наукових установ, трудовий колектив НААН на честь ювілею нагороджений Почесною грамотою Кабінету Міністрів України.

В ході святкових заходів відбулося урочисте погашення спеціальної поштової марки, випущеної з нагоди ювілею НААН «Укрпоштою», «100 років Національній академії аграрних наук України». В ній узяли участь президент НААН Ярослав Гадзало, заступник міністра агрополітики Олена Ковальова та заступник міністра освіти і науки Максим Стріха.

Дуже зворушливою виявилася церемонія відкриття меморіальних дощок на будівлі Академії — Володимиру Вернадському — організатору і очільнику (1918) Сільськогосподарського вченого комітету України при Міністерстві земельних справ (НААН України) та Михайлу Зубцю — академіку НААН, президенту НААН (1996-2011), Герою України.

У своїй доповіді президент НААН Ярослав Гадзало зазначив, що рівень соціально-економічного розвитку України, її авторитет на міжнародній арені багато в чому визначаються науковим потенціалом, бо саме перед ученими життя ставить складні і водночас напрочуд цікаві завдання, вирішення яких великою мірою визначає місце Україні у світовій спільноті. Тож наука нині стає все більш значущою часткою реальності, вона є визначальною складовою розвитку економіки та якісного покращення життя громадян.

Повертаючись до історичного минулого, вчений нагадав про шляхи створення Академії.

Відповідно до Постанови ВРУ №2287-VIII «Про відзначення пам’ятних дат і ювілеїв у 2018 році» 16 листопада цього року на державному рівні відзначається 100 років з часу утворення у складі Міністерства земельних справ комітетів — вченого і сільськогосподарської освіти, що став предтечею Національної академії аграрних наук України. Першим головою вченого комітету наказом міністра земельних справ був призначений академік Володимир Вернадський.

Вперше питання необхідності створення науково-освітньої Української хліборобської (аграрної) академії було обговорено й ухвалене відповідне рішення на Першому Всеукраїнському аграрно-економічному з’їзді 22-26 жовтня 1917 року. Її «Статут» особисто розробив міністр земельних справ УНР Микола Ковалевський. Однак, на жаль, зміна політичного керівництва в Україні не дозволила реалізувати цей проект.

У часи Української Держави гетьмана П.Скоропадського (квітень-грудень 1918 року), із початком дискусій щодо заснування Української академії наук, академік Володимир Вернадський у первісній організаційній структурі з 4 відділень запланував останнім створити відділення прикладного природознавства, яке б опікувалось науковими проблемами земельних, водних і лісових ресурсів. Однак у процесі обговорення від цієї ідеї відмовилися і включили цей напрям із певними застереженнями до фізико-математичного відділення Української академії наук, створеної 14 листопада 1918 року. У першому «Статуті» галузева наука у вигляді «сільськогосподарської біології» стала 15-м напрямом цього відділення з двома вакансіями для обрання академіків.

1920-ті для сільської інтелігенції були наповнені сподіваннями на подальший розвиток наукової сфери. Це стосувалося й організації галузевого дослідництва, спочатку в роки «військового комунізму», потім НЕПу під загальним підходом, що нині відносять до епохи українського ренесансу. Серед новітніх організаційних розбудов цього періоду — крайова організація ведення сільськогосподарської дослідної справи, в першу чергу за територіальним підходом, а потім — з урахуванням ґрунтово-кліматичних умов.

Новий етап в історії існування академічної галузевої думки розпочався після закінчення Другої світової війни. Постановою РНК УРСР і ЦК КП(б)У від 20 жовтня 1945 року вітчизняна сільськогосподарська дослідна справа вперше офіційно репрезентувалася в системі АН УРСР через спеціально створений Відділ сільськогосподарських наук на чолі з академіком М.М.Гришком (1901-1964).

Завдячуючи самовідданій праці 14 академіків та 17 членів-кореспондентів Відділення сільськогосподарських наук АН УРСР для подальшого розвитку галузевої науки, Рада Міністрів України 30 грудня 1956 р. вдруге відновлює академізацію організаційних основ існування вітчизняної сільськогосподарської дослідної справи у вигляді Української академії сільськогосподарських наук на чолі з академіком АН УРСР П.А.Власюком. Відтак створюються 22 інституції і знову офіційно відновлюється обласна організація ведення галузевого дослідництва. За своєю організаційною побудовою УАСГН нагадувала АН УРСР.

Однак 1962 року УАСГН в чергове ліквідують, відновивши діяльність Відділу сільськогосподарських наук при АН УРСР. Другий термін перебування галузевої академічної думки в лоні «Великої Академії» тривав лише рік.

Відповідно до Постанови Ради Міністрів УРСР №1 від 5 січня 1970 р. було створено Південне відділення ВАСГНІЛ, яке зобов’язало Міністерство сільського господарства СРСР передати в безпосереднє підпорядкування академії 19 науково-дослідних інститутів. Діяльність ПВ ВАСГНІЛ здійснювалася секціями і проблемними координаційно-методичними комісіями в його складі. На початку діяльності було створено п’ять секцій: агрономії, лісівництва, тваринництва й ветеринарії, механізації й електрифікації, економіки й організації сільського господарства. Згодом організували секцію зведеного планування і координації науково-дослідних робіт, а до завдань, які мала вирішувати секція лісівництва додали питання гідротехніки і меліорації. Проблемних комісій діяло 39, у тому числі із землеробства і рослинництва — 21, тваринництва й ветеринарії — 6, механізації та електрифікації сільського господарства — 6, економіки й організації сільського господарства — 6.

З метою створення належних умов для технологічного завершення наукових розробок, комплексного підходу до наукового забезпечення всіх галузей АПК Постановою Ради Міністрів УРСР №279 від 22 вересня 1990 р. було засновано Українську академію аграрних наук (УААН) як науково-методичний і координаційний центр розв’язання аграрних проблем в Україні. До створення УААН аграрні наукові установи були розпорошені у 14 міністерствах і відомствах. Ця постанова встановила чисельність дійсних членів (академіків) у кількості 25 осіб і такої самої кількості членів-кореспондентів. До цієї кількості додались 12 академіків та 20 членів-кореспондентів ВАСГНІЛ, які на той час постійно працювали у наукових установах і ВНЗ України.

1996-го було створено науково-методичні центри, а від 1998-го, для більш дієвого впливу аграрної науки на розвиток галузі, організовано регіональні центри наукового забезпечення АПВ.

Успіхи на ниві організації наукового забезпечення АПВ спонукали Президента України В.Ющенка Указом від 6 січня 2010 р. №8/2010 надати УААН статусу національної, «… ураховуючи провідну роль Української академії аграрних наук у науковому забезпеченні розвитку агропромислового комплексу, значний внесок у підготовку наукових працівників, а також міжнародне визнання результатів діяльності…».

«Нині Національна академія аграрних наук України є, і, я переконаний,  залишиться як мінімум ще на наступне 100-річчя головним науково-методичним центром із наукового забезпечення високотехнологічного розвитку галузей агропромислового комплексу нашої держави», — наголосив Ярослав Гадзало.

На початок 2018 року Академія об’єднувала 104 дійсних члена (академіка), 109 членів-кореспондентів, 41 іноземних і 24 почесних членів — провідних вчених і фахівців аграрного профілю.

НААН — це самоврядна державна наукова організація, яка структурно розділена на 6 галузевих відділень: відділення землеробства, меліорації та механізації; відділення рослинництва; відділення зоотехнії; відділення ветеринарної медицини; відділення аграрної економіки і продовольства; відділення наукового забезпечення інноваційного розвитку.

НААН налічує 7247 працівників, із них 3749 науковців, у т.ч. 372 докторів наук, 1522 кандидатів наук. Академії безпосередньо підпорядковано 10 національних наукових центрів, 30 інститутів, 10 дослідних станцій, один біосферний заповідник, 150 державних підприємств дослідних господарств і 10 інших організацій.

Відповідно до пріоритетних тематичних напрямів наукових досліджень і інноваційної діяльності в установах НААН нині виконується 1443 завдання наукових досліджень, в тому числі 687 — фундаментальних, 668 — прикладних та 88 — пошукових, які затверджено Постановою Президії НААН та погоджено Мінагрополітики. Теми фундаментальних досліджень установ НААН пройшли експертизу Експертної ради при НААН, позитивно оцінені та визнані доцільними для виконання, а теми прикладних досліджень погоджено Міністерством освіти і науки України.

Фундаментальні, прикладні і пошукові завдання об’єднані у 45 програмах наукових досліджень (ПНД) Академії, що закріплені за галузевими відділеннями.

В НААН функціонують 11 наукових об’єктів, які мають статус національного надбання. Здійснюються заходи із забезпечення умов для збереження, вивчення і розширення фонду мікроорганізмів, генетичних ресурсів рослин та тварин з корисними для людини ознаками і властивостями. Наукові об’єкти, що становлять національне надбання і підтримуються науковими установами НААН, є підґрунтям для ефективного забезпечення багатьох галузей сільського господарства країни новітньою конкурентоспроможною науково-технічною продукцією, а також основою плідного міжнародного співробітництва із закордонними вченими з відповідних галузей науки.

Національна академія аграрних наук України має визнаний у світі науковий потенціал і співпрацює з науковими установами 82 країн. Реалізація міжнародної співпраці установ НААН відбувається за схемою формування спільних науково-технічних програм, здобуття грантів, розвитку аграрного бізнесу шляхом комерціалізації завершених наукових розробок, зокрема технологій.

Установи НААН є членами майже 100 відомих міжнародних дослідних центрів і організацій, серед яких: Міжнародна організація з питань продовольства та сільського господарства при ООН (FAO), Міжнародний інститут генетичних ресурсів рослин, Міжнародна асоціація аквакультури, Міжнародний союз ґрунтознавців, Міжнародне протиепізоотичне бюро, Міжнародний центр досліджень і обробітку ґрунту, Міжнародний центр покращання кукурудзи і пшениці, Міжнародне товариство генетики тварин тощо.

Національна академія аграрних наук України є засновником Європейської спілки Академій Аграрних Наук, до якої входить 12 аграрних академій Європейських країн.

Основними пріоритетними науковими напрямами діяльності НААН на перспективу є: збалансоване використання, відтворення і управління природними ресурсами; біотехнологія, генетика, селекція біологічних і господарських ознак сільськогосподарських культур та тварин; органічне виробництво сільськогосподарської продукції; збереження та раціональне використання генофонду сільськогосподарських рослин і тварин, біотичного різноманіття екосистем; якість і безпечність рослинницької та тваринницької продукції; біобезпека та біозахист у ветеринарній медицині; розвиток аграрного ринку України, земельних відносин і використання сільськогосподарських земель, міжнародна інтеграція агропромислового сектора економіки; інноваційно-інвестиційні моделі його розвитку.

Підсумовуючи свій виступ, президент НААН Ярослав Гадзало наголосив: «Аналізуючи пройдений історичний шлях української аграрної науки, можна стверджувати, що збережений кадровий, якісний потенціал вітчизняної аграрної науки здатний забезпечити інноваційний поступ аграрного сектору економіки країни та успішно інтегруватися у Європейське співтовариство.

Переконаний, що НААН зустріне своє наступне сторіччя новими досягненнями, її вчені і надалі наполегливо та плідно працюватимуть заради розвитку науки і блага нашої держави».

Джерело: http://agroprofi.com.ua/statti/1677-10