Аби ідея децентралізації у сфері земельних відносин, закладена цим законопроектом, була реалізована, мають бути розв’язані проблеми, які можуть ускладнити (або й заблокувати) його реалізацію.
19 квітня цього року Верховною Радою України був прийнятий за основу проект Закону України про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розширення повноважень органів місцевого самоврядування з управління земельними ресурсами та посилення державного контролю за використанням і охороною земель(реєстр. № 4355).
Насамперед, слід зазначити, що в цілому законопроект має позитивні тенденції в напрямі децентралізації. Найважливішим з його положень є те, що земля може перейти у комунальну власність і слугувати матеріальною та фінансовою основою місцевого самоврядування. Такий підхід підтримувався Проектом “Підтримка реформ у сільському господарстві та земельних відносинах в Україні”, в рамках якого була опублікована стаття на VoxUkraine.
Водночас слід відзначити, що положення законопроекту містять низку технічних проблем із його впровадженням.
Зокрема, згідно із пропонованим оновленням статті 117 Земельного кодексу, передача земель із державної до комунальної власності може бути здійснена лише після встановлення меж населених пунктів та встановлення (відновлення) меж територій об’єднаних територіальних громад. Відповідно, мають бути розроблені, погоджені із сусідніми громадами та затверджені проекти землеустрою, які включають винос меж територіальних громад в натуру (на місцевість) з каталогом координат їх поворотних точок.
Слід зазначити, що територія територіальної громади не є адміністративно-територіальною одиницею, передбаченою Конституцією, а їх межі ніколи не встановлювалися. Зважаючи, що в Україні нараховується 460 міст, 885 селищ міського типу, 10279 сільських рад та 28388 сільських населених пунктів, а кількість об’єднаних територіальних громад та тривалість їх формування досі не визначено, то розробка зазначених проектів землеустрою є досить коштовною та тривалою справою у масштабах країни. Ця обставина загрожує заблокувати виконання проекту на невизначений час. Наприклад, на сьогодні , за даними Держгеокадастру в Україні лише 50 населених пунктів мають офіційно визначені межі.
Як шлях розв’язання цієї проблеми, можна передати повноваження з розпорядження землями органам місцевого самоврядування на районному рівні (в межах району).
Крім цього, є питання щодо перспектив роботи ЦНАПів (Центрів надання адміністративних послуг) по земельних питаннях, оскільки вони розташовані у районних центрах, а повноваження щодо передачі земельних ділянок згідно із законопроектом переходять до сільських (селищних), міських рад. Своєю чергою, залишаються питання щодо кадрового, інформаційного та технічного забезпечення сільських (селищних) рад для ефективного виконання повноважень з утримання, управління і розпорядженнями землями згідно із динамічними змінами земельного законодавства.
Таким чином, аби ідея децентралізації у сфері земельних відносин, закладена цим законопроектом, була реалізована, під час підготовки до другого читання, на нашу думку, мають бути розв’язані проблеми, які можуть ускладнити (або й заблокувати) його реалізацію.
При цьому головною проблемою залишається те, що в умовах мораторію на відчуження земель сільськогосподарського призначення повноваження з розпорядження цими землями, які законопроектом передаються місцевим радам, залишаються обмеженими.
