Пропонуємо проаналізувати землі природно-заповідного фонду з точки зору створення та завдань цих об’єктів, можливості їхнього використання в інших цілях, наприклад для сільськогосподарських потреб або рекреації.

Основним законодавчим актом, який регулює порядок створення, діяльності та охорони об’єктів природно-заповідного фонду нашої держави є Закон України «Про природно-заповідний фонд України» (далі – Закон).

Природно-заповідний фонд становлять ділянки суші і водного простору, природні комплекси та об’єкти яких мають особливу природоохоронну, наукову, естетичну, рекреаційну та іншу цінність і виділені з метою збереження природної різноманітності ландшафтів, генофонду тваринного і рослинного світу, підтримання загального екологічного балансу та забезпечення фонового моніторингу навколишнього природного середовища.

У зв’язку з цим природно-заповідний фонд охороняється законодавством України як національне надбання, щодо якого встановлюється особливий режим охорони, відтворення та використання. Україна розглядає цей фонд як складову частину світової системи природних територій та об’єктів, що перебувають під особливою охороною.

Регіональним ландшафтним паркам, серед інших об’єктів природно-заповідного фонду, цьому законодавчому акті відведено цілу окрему главу 4.

Відповідно до ст. 23 цього Закону регіональні ландшафтні парки є природоохоронними рекреаційними установами місцевого чи регіонального значення, що створюються з метою збереження в природному стані типових або унікальних природних комплексів та об’єктів, а також забезпечення умов для організованого відпочинку населення. Вони організовуються з вилученням або без вилучення земельних ділянок, водних та інших природних об’єктів у їх власників або користувачів.

В разі необхідності вилучення земельних ділянок, водних та інших природних об’єктів для потреб регіональних ландшафтних парків провадиться в порядку, встановленому законодавством України.

На регіональні ландшафтні парки покладається виконання таких завдань: збереження цінних природних та історико-культурних комплексів та об’єктів; створення умов для ефективного туризму, відпочинку та інших видів рекреаційної діяльності в природних умовах з додержанням режиму охорони заповідних природних комплексів і об’єктів; сприяння екологічній освітньо-виховній роботі.

У статті 24 Закону визначено структуру території та вимоги щодо охорони природних комплексів та об’єктів регіональних ландшафтних парків.

Зокрема, на території регіональних ландшафтних парків з урахуванням природоохоронної, оздоровчої, наукової, рекреаційної, історико-культурної та інших цінностей природних комплексів та об’єктів, їх особливостей проводиться зонування з урахуванням вимог, встановлених для територій національних природних парків.

Проект організації території регіонального ландшафтного парку, охорони, відтворення та рекреаційного використання його природних комплексів та об’єктів , порядок його реалізації затверджується державним органом, який прийняв рішення про організацію парку.

Для забезпечення необхідного режиму охорони природних комплексів та об’єктів природних заповідників, запобігання негативному впливу господарської діяльності на прилеглих до них територіях установлюються охоронні зони (ст. 39 Закону).

У разі необхідності охоронні зони можуть установлюватися на територіях, прилеглих до окремих ділянок національних природних парків, регіональних ландшафтних парків, а також навколо заказників, пам’яток природи, заповідних урочищ, ботанічних садів, дендрологічних парків, зоологічних парків та парків-пам’яток садово-паркового мистецтва. Розміри охоронних зон визначаються відповідно до їх цільового призначення на основі спеціальних обстежень ландшафтів та господарської діяльності на прилеглих територіях.

До речі, якщо межі об’єктів природно-заповідного фонду, у т.ч. і регіональних ландшафтних парків, не встановлені в натурі, то ці межі визначаються за проектами створення таких об’єктів. Тобто, якщо проект організації території регіонального ландшафтного парку розроблено, погоджено та затверджено, то такий парк вважається створеним, навіть якщо його межі не створені в натурі. Отже, створенню регіонального ландшафтного парку передує розробка проекту його створення.

Згідно зі ст.52 Закону розробка такого проекту забезпечується органами центрального органу виконавчої влади в галузі охорони навколишнього природного середовища на місцях. Після розробки проекти створення регіонального ландшафтного парку передаються обласній раді на затвердження та прийняття рішення про його створення.

Наказом Мінприроди від 06.07.2005 року № 245 затверджено Положення про Проект організації території регіонального ландшафтного парку, охорони, відтворення та рекреаційного використання його природних комплексів та об’єктів.

Ч.4 ст.53 Закону визначено, що порядок відведення земельних ділянок природним заповідникам, біосферним заповідникам, національним природним паркам, регіональним ландшафтним паркам, а також ботанічним садам, дендрологічним паркам, зоологічним паркам визначається Земельним Кодексом України. При цьому території та об’єкти природно-заповідного фонду або їх частини, що створюються чи оголошуються без вилучення земельних ділянок, що вони займають, передаються під охорону підприємствам, установам, організаціям і громадянам органами центрального органу виконавчої влади в галузі охорони навколишнього природного середовища з оформленням охоронного зобов’язання.

Природні заповідники, біосферні заповідники, національні природні парки, ботанічні сади, дендрологічні парки, зоологічні парки загальнодержавного значення, а також регіональні ландшафтні парки є юридичними особами. (Ст.5 Закону.)

Управління природними заповідниками, біосферними заповідниками, національними природними парками, ботанічними садами, дендрологічними та зоологічними парками загальнодержавного значення, а також регіональними ландшафтними парками здійснюється їх спеціальними адміністраціями.

Алла Кальніченко, юрист журналу «Землевпорядний вісник»